Про цю проблему розповів Віталій Галандюк, директор ТзОВ "Бродівська управляюча компанія", у сюжеті ТРК "Броди".
Перше питання, яке постає - за чий кошт?
З 1 червня 2018 року відповідно до Закону України про «Житлово-комунальні послуги», будинки були зняті з балансу попереднього балансоутримувача: спочатку будинки перебували на балансі міста, тепер будинки - мешканців.
Всі, у кого у власності приватизоване житло – отримали і все що є в будинках та біля будинків – фасад, дах, прибудинкову територія, внутрішні мережі, підвальні приміщення - це все стало власністю мешканців. А відповідно, капітальний ремонт тепер також лягає безпосередньо на плечі мешканців.
Ми у місті працюємо зі своїми будинками трохи менше трьох років. З тарифу, за яким мешканці оплачують послуги, накопичуються певні кошти на поточний ремонт. Те, що ми можемо в межах цих сум – звісно, що втілюємо.
Звісно, якби не було боржників, було б значно ефективніше. Але всюди є люди, які не платять та накопичують заборгованість. У кожному будинку є обов'язкові платежі, які потрібно сплачувати. Тож виходить, що ті кошти, які люди добросовісно сплачують, повинні витрачатися за недобросовісних платників - закривати оплати світла, прибирання та інші потреби, які є в будинку.
Часто мешканці кажуть – от ми платимо і в нас є кошти на поточний ремонт. Так, але сьогодні поточний ремонт і благоустрій прибудинкової території - це і покосити травичку, і підрізати дерево, підмалювати, підшпаклювати, замінити якийсь автомат чи шматок проводки в електриці, замінити в підвалі двері, що підфарбувати чи підварити. Ту перелік довгий. Ось такі моменти - це поточний ремонт.
Капітальний ремонт сьогодні потребує великих вкладень. За нашими підрахунками, по наших будинках для того, щоб довести наш житловий фонд, яким ми управляємо, до пуття – все відремонтувати, потрібно близько 200 млн гривень. Зрозуміло, що таких коштів ні місто, ні держава нам виділяти не будуть, тим більше, що згідно закону ці витрати повинні лягати на наші плечі.
Кошти, які виділяє міська рада за програмою співфінансування, суттєво допомагають, але не настільки, щоб відновити весь житловий фонд. Минулого року з бюджету було виділено 800 тисяч, на цей рік – ще 800 тисяч. Де 200 млн, а де 800 тисяч на рік. За три роки місто виділило 2 млн 400 тисяч. Це 1% від потрібної суми. Відповідно можна прикинути скільки нам років потрібно для того, щоб відновити та відремонтувати все необхідне.
Закон про житлово-комунальні послуги визначає, що управитель ініціює створення фонду капітального ремонту. У кожному будинку давно назріло це питання.
Як ми це робимо? Збираємо загальні збори, на яких вирішуємо яку приблизну суму потрібно на вирішення проблеми в нашому будинку (фасад, дах, інженерія комунікація) – у нас кожен будинок прорахований, є всі розрахунки. Дали ми складаємо план дій на 5 років вперед, визначаємо яку суму потрібно здавати.
Сума, яка виходить, наприклад, 4 грн з квадратного метра, це фонд виключно капітального ремонту – захищена стаття, кошти з якої не використовуються на поточку, чи на закриття боргів. Таким чином інколи і доходить до програм співфінансування: якусь частинку дасть місто, решта – наші кошти, але таким чином ми щось суттєве можемо тоді робити в наших будинках.