Фінансовий моніторинг – процес для нашого законодавства не новий.
Його запровадили ще у 2014 році, але в за останніх пів року він зазнав кардинальних змін. Фінансовий моніторинг – це сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу
Основний нормативний акт – Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06.12.2019 р. Спрощено його називають «закон про фінмоніторинг». Цей закон базовий і досить великий та містить ряд норм, які торкаються усіх фізичних осіб, а також - конкретно управителів. А їхнє неврахування може привести до серйозних ускладнень надалі.
І. Для усіх, як фізичних осіб, у цьому контексті важливо запам’ятати три цифри, які є мінімальними порогами для настання певних умов:
- 400 000 грн.
- 30 000 грн.
- 5 000 грн.
Перша, 400 000 грн., це сума разової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, при проведенні якої в обов’язковому порядку проводиться фінансовий моніторинг.
У другому випадку, при здійсненні операцій на суму понад 30 000 грн. фінансовий моніторинг не обов’язковий, але обов’язкове проведення заходів, що вживаються щодо встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних - ідентифікація особи. Сюди належать операції, які здійснюються без відкриття рахунку – перекази коштів, з використанням електронних гаманців, віртуальних активів, інших електронних платіжних засобів в тому числі. Для ідентифікації не обов’язково зазначати прізвище та ім’я особи, достатньо номера платіжної карти, а через неї у банку автоматично підтягнеться необхідна інформація.
Закон не встановлює для банківських установ обов’язку моніторити усі операції на суму понад визначений поріг, однак і не знімає з них відповідальність у випадку якщо ці кошти будуть спрямовані на фінансування тероризму, купівлю зброї тощо. З огляду на це банки перестраховують самі себе та слідкують за такими операціями. Більш того, на практиці банки звертають увагу і вправі попросити у вас пред’явити підтверджуючі документи (договір, акт…) не лише з досягненням суми 30 000 і більше, а й у випадку менших сум, що надходять регулярно чи з певною періодичністю, та якщо будуть достатні підстави вважати, що кошти розбиті на кілька окремих платежів. Наприклад, протягом місяця на рахунок надійшло три перекази по 10 000 грн від одного контрагента.
Третя цифра – 5 000 грн. Це сума, понад яку проведення операцій потребує обов’язкової ідентифікації. Наприклад, при здійсненні операції через платіжний термінал на початку вас попросять ввести дані свої платіжної карти, а у касі банку – пред’явити паспорт. У цьому випадку аналогічно до попереднього – якщо надходження менші, ніж 5 000 грн., але їх протягом місяця багато - банк вправі попросити підтвердження джерела походження коштів у платника чи підстав їх отримання в отримувача.
Якщо ж перерахування коштів здійснюється між банківськими рахунками – у такому разі ідентифіковані і платник, і отримувач, а тому жодних додаткових дій такі операції не потребують.
Вищеперелічені вимоги не поширюються на ряд ситуацій:
- сплата житлово-комунальних послуг, оплату податків, штрафів, інших обов’язкових зборів та (незалежно від суми);
- сплата кредиту в сумі до 30 тис. грн;
- перекази для оплати товарів і послуг, що здійснені платником за допомогою платіжної картки (або іншого електронного платіжного засобу), якщо її номер супроводжує переказ (незалежно від суми);
- всі готівкові перекази в межах України у сумі до 5 тис. грн;
- зняття коштів з власного рахунку.
ІІ. Законом введене поняття «суб’єкти первинного моніторингу» (скорочено – СПФМ). Загальний перелік цих суб’єктів дуже великий: тут і банки, і пошта, і страхові компанії тощо. Серед них окремо виділена категорія «спеціально визначені суб’єкти», до яких належать бухгалтери та суб’єкти господарювання, що надають послуги бухгалтерського обліку.
Важливо звернути увагу, що положення закону не стосуються бухгалтерів, що здійснюють таку діяльність в рамках трудових відносин (бухгалтер офіційно прийнятий на роботу за трудовим договором, перебуває в штаті організації). Суб’єктом первинного фінансового моніторингу є ФОПи та юридичні особи, які надають бухгалтерські послуги, здійснюють консультування з питань оподаткування чи надають послуги аудиту. Саме сюди належать чимало управляючих компаній та управителів-ФОПів.
Згідно закону суб’єкти первинного фінмоніторингу зобовязані:
- стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу України і призначити відповідального працівника;
- забезпечити ефективний моніторинг клієнтів, для виявлення порогових та підозрілих операцій;
- реєструвати фіноперації, що підпадають під фінмоніторинг;
- повідомляти Держфінмоніторинг про:
а) порогові фінансові операції;
б) підозрілі операції незалежно від їх суми ( які уже здійснені або тільки плануються);
в) розбіжності у відомостях про кінцевих бенефіціарів і виявлених при перевірці;
- зберігати документи, у т. ч. електронні, їх копії, записи, дані, інформацію про вжиті стосовно клієнтів заходи в рамках процедури фінмоніторингу.
Узагальнивши вищеперелічене, можна виділити п’ять пунктів, які необхідно зробити суб’єктам первинного фінансового моніторингу:
1. Стати на облік в Держфінмоніторингу як суб’єкт первинного моніторингу.
2. Призначити працівника, відповідального за фінмоніторинг (не стосується людей, які працюють одноосібно).
3. Розробити внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (не стосується людей, які працюють одноосібно).
4. Подавати у встановлені Законом строки додаткову інформацію на запити Держфінмоніторингу (закон зобов’язує реагувати на запити служби у разі виникнення у них запитань).
5. Забезпечити документообіг процесу фінмоніторингу та зберігати його не менше 5 років.