Що таке ландшафтний дизайн у стосунку до багатоквартирного будинку?
Запит на ландшафтний дизайн зростає вже зараз, тому що дуже часто звучить від мешканців потреба щось поміняти в дворі. Двори не відповідають на їх запит: вони або не доглянуті, або недостатньо зелені, або не так заплановані, як їм би хотілось. Ландшафтний дизайн – це не про прикрашання та не про висадження більшої кількості квітів для затишку. Це саме про реновацію та планування, бо це робота з простором.
Чому не можна знайти одне рішення на всіх?
Усі люди, двори та умови є різні. Навіть у квартирах ми бачимо різний дизайн, який відповідає потребам своїх мешканців. Так само в кожному дворі ми бачимо свій склад населення. Це можуть бути дуже молоді люди з маленькими дітьми, зовсім мало автомобілістів і мало старших людей. Або навпаки – багато автомобілістів, і лише частина з дітьми. Відповідно в кожної категорії є своя потреба. Якщо двір зовсім маленький, як десь у тих забудовах 90-х років, коли використовували кожен клаптик для забудови будинку, то для зелених дворів місця залишалось швидше для назви. Ми бачимо в них більший конфлікт. Там багато населення і дуже мало території, щоб відповісти на запит кожного: хтось виходить у двір покурити, хтось із собакою, хтось із дитиною, хтось хоче поставити авто. Відповідно вони зіштовхуються на одному метрі та починають між собою сваритись. У цьому є мінус деяких новозабудов, і є великий плюс деяких старих радянських будинків, у яких ще якимось чудом збереглись досить великі двори. Тоді ще рахували кількість квартир і могли порахувати десь по два метри на людину (скільки виходило).
Однак ландшафтний дизайн – це і про красу. Просто починається все з потреб людей. Але на ці потреби треба відповідати красиво (не лебедями з шин – нехай вибачать мене люди, які вміють їх робити, але це дуже приватна скульптура, її краще залишати в себе на приватних ділянках). До речі, це теж один з основних конфліктів.
Деякі будинки пробували залучати ландшафтників, домовились, що от тут має бути дитячий майданчик, тут парковка, і ми би хотіли мати квітник. Конфлікт був у тому, що люди різні, різні у всіх смаки, задовольнити всіх неможливо, тобто по суті ставили ландшафтника в незручну позицію. Треба знаходити якийсь середній вектор, але основне в дизайні – це не так краса, як функціональність, зручність користування двором.
Люди в дворі повинні відчувати себе комфортно – у цьому весь план. Коли ти відпочиваєш у себе в дворі, ти не повинен почувати себе дискомфортно або страшно. Буває, що деякі двори не мають освітлення, і це впливає на скупчення якихось маргінальних елементів. Є двори, де немає місця для вигулу собак, а дехто з маленькими дітьми боїться великих собак. Дуже хороший, грамотно продуманий проєкт вміє розвести всі конфліктні категорії по своїх точках, зробити транзитну зону зручною, освітленою, із зеленим наповненням.
Я розумію, що деякі мами та автомобілісти бояться дерев, тому що вони думають, що з них падають гілки (і вони дійсно падають), але падають вони не настільки часто. Дерево в житті не несе стільки небезпеки, скільки воно несе користі. Особливо в наш час, коли води стає все менше, а хочеться мати дорослі великі дерева, тінь від них, прохолоду, вологу та красу. Коли люди виходять на природу, вони починають почувати себе краще, бо бачать зміну сезонів та природи. Це завжди дає нам нові емоції. Це ще й задоволення емоційних потреб.
Про проблеми й переваги радянського ландшафтного дизайну
На Дарниці, наприклад, прекрасні двори. Дореволюційна забудова показує дуже грамотний підхід до планування й створення зелених зон. Якщо є можливість піти подивитись, походити по дворах, отримати насолоду, відчути цю атмосферу, то зробіть це. Настільки прекрасно працює грамотно спроектований простір.
Панельки, звичайно, дешеві будівлі. Країна виходила з війни, треба було дуже швидко забезпечити людей житлом. Воно будувалось тимчасово, але немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Як на тимчасові, то проєкти були хороші. Просто вони затримались у часі, і зараз із них намагаються щось зробити, продовжити їм життя. Великий плюс, що це досить великі двори – за що я їх і люблю. Вони дійсно зелені, бо дерева вже встигли вирости. Ми маємо багато високих красивих дерев. Мінус у тому, що частина цих дерев була швидкоростучою: тополі та берези, які є ламкими під час вітру. Зараз назріло питання обстеження дерев. Ми не можемо впоратися завдяки звичайним комунальникам, тому деякі міста готують спеціальних садівників-спеціалістів, які не є в категорії двірників. Це люди, які мають вищу освіту зеленого господарства, вищу зарплату, і на них більша відповідальність якраз по обстеженню дерев і вирішенню того, чи зрізати їх, чи лікувати. Дерева, як і люди, потребують лікування й можуть ще прожити потім довший час.
Двори планувались дуже універсально, їм зробили здоровий баланс засаджених і відкритих територій – і це правильно, це та порада, яка мала би далі йти в маси. Єдиний мінус був, що на відкритих територіях застарілі дитячі майданчики.
Двір є актуальним для своїх мешканців. Відповідно кожні 15-17 років покоління змінюється. Малі діти підростають. Майданчики для малих дітей мають бути облаштовані для підлітків, тобто стати більш спортивними. Можливо починаються ще якісь нові конструкції, можливо зменшується чи збільшується кількість автомобілістів, можливо мешканці між собою домовляться та зроблять експериментальний город, квітник.
Є розвиток, який би відбувався на відкритій території. У нас є засаджена територія, по суті рекреаційна, яка необхідна для тіні, вологи, для птахів та іншого біорізноманіття. Це наші помічники, які допомагають створювати здорову атмосферу. Є відкрита територія, на якій щось міняється. У нас вже дуже давно нічого не змінювалось. Я думаю, це тому, що потім грянули 90-ті. Грошей майже ні в кого немає, їх вистачає тільки поремонтувати аварійні комунікації, а коли доходить до дитячого устаткування, то йдуть по найдешевшій лінії, не маючи можливості забезпечити хороше устаткування.
Із проблем також можна назвати старі комунікації. Труби, наприклад. Є мешканці, які вже домовились, скинулись, озеленили й викупили якісь рослини на живопліт. Вони навіть знайшли розсадник, який по акційні ціні їм продав, розуміючи, що це для озеленення двору. Висадили весною, літом все прекрасно було, поливали по черзі, а восени включили опалення, і почало рвати трубу метр за метром. За три місяці їм живопліт по суті весь знесли. Напевно треба було перед цим порадитись із ландшафтником, бо на комунікаціях садити не можна. Було би добре застереження, яке може зекономити багато грошей: майте біля себе карту всіх комунікацій і нічого на них не робіть.
Чи працює теорія “чисто там, де не смітять” у ландшафтному дизайні?
Я кілька разів вже жартувала дуже серйозно, що в нас в країні наступить порядок тоді, коли буде порядок біля смітників. Уже поставили красиво огороджені смітники, накриті дахом, щоб нічого не замокало. Написали на смітниках, куди папір, куди пластик, куди скло та куди мокрі відходи. Зараз ще додали смітники для відходів із обрізаних гілок. Це на сезон обрізок замовляється контейнер. У Львові вже є такі служби, бо в них є компостувальна станція. На вимогу мешканців вони ставлять великий контейнер. Мешканці мають можливість тиждень чи два скидати туди гілки, траву. До речі, у них потім можна купувати компост.
Я думаю, що починається все з просвіти. У нас є люди садоводи-любителі. Це той авангард, який починає чистити під балконами палісадники, у які інші кидають сигарети. Якщо розмовляти з людьми, створити чат, давати їм більше інформації, давати ваш сайт, звідки вони можуть взяти інформацію, радити сорти, казати, що краще насаджувати масивами, а не по одному кущику. Відповідно буде більш гармонійне оточення, більш чисто і більш впорядковано.
Такий приклад зможуть переймати інші. Я знаю, що люди, які живуть в більш гармонійному оточенні є більш успішними, у них кращий смак, вони потім приймають цікавіші рішення в житті.
Джерело: Управбуд